Головна » Прес-Центр » Статті та публікації » «СВ АЛЬТЕРА»: 15 років цілеспрямованого поступу
Компанії «СВ АЛЬТЕРА» цьогоріч виповнюється 15 років. Навіть у масштабі людського віку дата незначна, але для компанії «СВ АЛЬТЕРА», котра за цей відносно короткий час виросла до рівня успішної, самодостатньої бізнес-структури, авторитетного гравця на вітчизняному ринку електротехніки та систем автоматизації, її п’ятнадцятирічна історія значима й вагома. Шлях до успіху розпочинався з правильного обрання стратегії розвитку компанії, але все ж легким, безпроблемним не був: довелося долати чимало труднощів – і специфічних для ринку, і загальних для вітчизняної економіки, котрі не обминули нікого з підприємців. Не можна стверджувати, що всі труднощі вже позаду – є нині, будуть і в майбутньому, але компанія вже виросла із «коротких штанців» початківця, стала «дорослою», навчилася вміло протистояти викликам часу, пристосувалася до висококонкурентного ринку, на якому почувається впевнено, вбачає перспективу подальшого розвитку. Про все це ми й розмовляли з технічним директором компанії Дмитром Абдурамановим.
– Те, що беремося за непросту справу, що доведеться нелегко утверджуватися на ринку електротехнічного обладнання та систем автоматизації, ми знали зі самого початку. А ситуація на той час на ринку була така: діяла чимала кількість невеличких компаній і були представництва великих транснаціональних організацій. Вітчизняні колеги-підприємці орієнтувалися на роботу з дрібними клієнтами, часто на разові продажі, постачали вузький спектр продукції для окремих галузей промисловості, навіть для окремих підприємств. Великі ж світові гравці, навпаки, – нехтували «дрібнотою», бралися за реалізацію масштабних проектів, солідних держзамовлень.
Визначаючи стратегію власної діяльності на стартовому етапі, наша компанія одразу ж вирішила не бути схожою на десятки інших, подібних нам за масштабом. Ми вирішили діяти в обох напрямах: і працювати з окремими клієнтами, і братися за виконання комплексних замовлень, реалізацію масштабних проектів.
Розуміли, аби бути ближче до клієнта, до його локальних проблем, доведеться розвивати мережу регіональних філій.
Зіткнулися з першими серйозними труднощами. Спробували пристати до світових гігантів, ставши їхніми дистриб’юторами. Не вдалося. Їм не потрібні були компанії-новачки на ринку, вони готові були співробітничати з тими компаніями, що вже надійно утвердилися: котрі мали солідний офіс, склади, відпрацьовану логістику, могли забезпечувати технічну підтримку продукції, брали участь у виставках. Для нашої компанії на початковому етапі такі вимоги, зрозуміло, були недосяжними.
– Ясна річ, що в такому разі компанія була змушена шукати менш іменитих виробників якісної електротехнічної продукції. То хто ж вони були – ваші перші партнери-постачальники?
– Що стосується продуктів, то наша компанія, звісно, розпочинала зі скромного асортименту, двох продуктових напрямів: мікропроцесорних пристроїв (знаних ще як мікрочипи), контрольно-вимірювальних пристроїв (КВП) та електротехніки. Серед наших перших солідних партнерів-постачальників була компанія «Altera» – авторитетний на ринку виробник мікрочипів. Вона й дала назву нашій компанії. Десь через рік ми зрозуміли безперспективність мікрочипового напряму й остаточно відмовилися від нього. А лінійку КВП та електротехнічної продукції успішно розвивали. Попервах нашими постачальниками були українські виробники, деякі підприємства в межах СНД, які на той час мали повні склади неліквідних матеріалів. Але запаси неліквідів швидко «танули», і ми розуміли, що по трібно шукати інші джерела та шляхи постачання. Перш за все, релейної продукції, яка на той час мала чималий попит. Почали шукати зарубіжного виробника, чия продукція нас влаштовувала би за співвідношенням ціна/якість і співпраця з яким була б комфортною для обох сторін. зупинили свій вибір на польській компанії «Relpol S. A.», яка вже мала в Україні кількох досить успішних дистриб’юторів. Утім наша компанія доволі швидко обійшла їх за обсягами реалізації польських реле і, коли обсяги наших продажів сягли значних розмірів, ми висунули перед поляками питання ексклюзивності.
– І з того часу взяли не зворотний курс на ексклюзивну співпрацю з усіма постачальниками?
– Правильно, і таки домоглися цього. Одним із наших важливих ексклюзивних постачальників приводного обладнання стала компанія «Lenze». Завдяки її продукції нам вдалося розширити лінійку електроприводного обладнання. Зауважу, що співпраця з компанією «Lenze» дала нам змогу не лише розширити асортимент пропонованої продукції, а й заглибитися в сутність процесів, надавати послуги на вищому технологічному й інжиніринговому рівні.
Підсумовуючи відповідь на ваше запитання, скажу, що сьогодні «СВ АЛЬТЕРА» є ексклюзивним постачальником на український ринок продукції ще таких зарубіжних компаній, як «Socomec», «VIPA», «WEG», «Transtecno», «Carlo Gavazzi», «Lovato Electric», «Wieland» та інших. Можу стверджувати, що за всіма основними групами продуктів маємо винятково ексклюзивних постачальників.
– У чому секрет того, що на шляху становлення компанії, утвердження на ринку ви постійно обганяли своїх колег по вітчизняному ринку, щоб не сказати конкурентів?
– Усі вільні кошти ми вкладали у розвиток компанії: підбір і підготовку спеціалістів, організацію технічної підтримки продукції, розширення й урізноманітнення її асортиментної лінійки, налагодження сервісу тощо. Ми, на відміну від конкурентів, не задовольнялися тим, що мали на сьогодні, – прагнули більшого, креативнішого, досконалішого. Ми наполегливо, професійно просували на ринок продукцію наших партнерів, а не просто нею торгували. Не жили одним днем, а працювали на перспективу, поетапно творили її для компанії.
З нашою компанією клієнтам працювати вигідно і зручно, бо ми, фактично, зробили за кінцевого споживача відбір продукції за оптимальним співвідношенням «якість/ціна». Нам почали замовляти реалізацію великих комплексних проектів, оскільки ми можемо запропонувати замовникові, так би мовити, з одних рук, вигіднішу й ширшу комплектацію.
Ще коли почали братися за перші великі замовлення, стало очевидним, що потрібно розширити асортимент продукції, і ми це зробили. Розширювали, збагачували товарний асортимент не штучно, не заради того, аби тільки мати ширшу продуктову лінійку, ніж у конкурентів, – розширення асортименту диктували нагальні потреби клієнтів, зміст тих проектів, за реалізацію яких бралася компанія. Своєю чергою, таке асортиментне збагачення потребувало більше персоналу, який давав би раду тим продуктам. Почали розширювати штат, брати в компанію молодих спеціалістів, випускників столичних вишів. Тоді ж започаткували співробітництво з навчальними закладами.
– Розкажіть про це докладніше, адже такою результативною дружбою з навчальними закладами навряд чи може похвалитися ще хтось із ваших вітчизняних колег.
– Почали з малого: надавали навчальним закладам обладнання, прилади для оснащення навчальних кабінетів. Далі – більше. Почали брати студентів на практику – попри те, що таке вже, фактично, не практикували. Ми не ставимося до їхнього перебування у нас формально, а сміливо допускаємо їх до нашої продукції. Залучаємо до виготовлення діючих рекламно-презентаційних стендів, виставкових експозицій тощо. Ясна річ, робимо це зі зрозумілою метою: виявити найбільш талановиту, беручку, креативну молодь, яку можна було би згодом запросити на роботу.
– Відвідувачі ваших виставкових стендів, офісів компанії не можуть не помітити значної кількості друкованої продукції: презентаційних проспектів, тематичних довідників, каталогів.
– Для нас це нагальна маркетингова потреба, невід’ємна складова сучасного ведення бізнесу, показник нашої конкурентоспроможності. Якщо порівняти інформаційно-технічну документацію, якою зарубіжні виробники супроводжують свою продукцію, та їхні українськомовні чи російськомовні відповідники, виконані нами, то легко помітити, що наші – то не перекладні копії, а творчо опрацьовані, інформаційно розширені, деталізовані й поглиблені варіанти. Тобто всю необхідну технічну інформацію, котру отримуємо від зарубіжних партнерів-виробників, адаптуємо до вітчизняних реалій, аби вони були максимально доступні, помічні й комфортні для українського кінцевого споживача.
– Навіть тепер, коли компанія почувається впевнено на ринку, спочивати на лаврах не можна, аби не втратити здобутого. Треба постійно йти вперед, рости й розвиватися далі. Якою буде місія компанії в найближчі роки, що визначатиме пріоритетність у її діяльності?
– Якщо сказати коротко, то питання енергоефективності, енергозбереження. Колись, коли я запитував головного енергетика заводу, скільки енергії в його виробі, він на мене дивився нерозуміюче: мовляв, про що це ти? І не дивно, адже пам’ятаємо часи, коли електроенергія була мінімальною ціноутворюючою складовою в одиниці продукції, але щороку її питома вага зростала. Зростає нині і зростатиме надалі. Тобто цим показником нехтувати не можна. Це та ціноутворююча складова, котру, на відміну від інших, можна коригувати в бік зменшення. Нині є для цього ефективні технічні рішення, які можна й треба впроваджувати у виробництво, модернізуючи його. Але дивує те, що багато вітчизняних виробників досі нехтують енергозбережними технологіями й обладнанням. Мають сякий-такий прибуток, тим і задовольняються. І бідкатимуться, що немає коштівна енергозбережну модернізацію, поки енергозатратність не зашкалить і поки їхня продукція не втратить останніх ознак конкурентоспроможності. От у чому й біда. І ми вбачаємо своє покликання в такій ситуації в тому, аби застерегти потенційних клієнтів, вберегти їхні виробництва, їхній бізнес від енергозатратного колапсу, який неминуче настане, якщо завчасно не убезпечитися від нього. Не побоюсь стверджувати, що ми таким чином беремо на себе ще й просвітницьку місію в роботі з потенційними клієнтами, саме в питанні навернення їх до енергоощадного мислення, якщо можна так сказати. Тобто компанія нині уже прагне не лише просто продавати електротехнічну продукцію та системи автоматизації, а продавати, так би мовити, зі змістом – так, аби клієнти досягали при цьому певного рівня енергозбереження, зниження своїх виробничих ви трат. Не завжди питання стоїть так, що потрібно одним махом, комплексно модернізовувати все виробництво. У цій справі можна діяти поступово, по кроково, починаючи з малого – модернізації робочого місця, окремого верстата, вентилятора чи насоса, а далі переходити на обсяги дільниці, цеху і так далі. Головне – усвідомити необхідність, невідворотність цього і відважитися на перший практичний крок.